Минулого року Китай став світовим чемпіоном у сфері чистої енергії, причому на цю країну припало 546 мільярдів доларів, або майже половина, з 1,1 трильйона доларів, які надійшли в цей сектор, оскільки всі країни поспішили посилити свою енергетичну безпеку. Але ці гігантські інвестиції мало змінять тег Китаю як найбільшого забруднювача планети, якщо інвестиції країни у викопне паливо є будь-яким показником. Китай схвалив понад 50 гігават нових вугільних електростанцій у першій половині 2023 року, повідомила екологічна група Greenpeace. Китай будує вугільні електростанції рекордними темпами, намагаючись протистояти наслідкам посухи для виробництва гідроенергії.
«Уряд Китаю суперечить енергетичній безпеці та енергетичному переходу. Пекін чітко заявив, що вугільна енергетика буде зростати «розумними темпами» до 2030 року», – сказав Reuters Гао Юхе з Greenpeace.
Видобуток вугілля в Китаї минулого року зріс на 9% до 4,5 мільярдів тонн, що становить більше половини загального світового обсягу, і має намір продовжувати зростати в поточному році, оскільки Пекін намагається компенсувати падіння виробництва гідроелектроенергії на 22,9%.
Китай не єдина країна, чий гідроенергетичний сектор постраждав від зміни клімату. Виробництво електроенергії з гідроелектростанцій у 2023 році різко впало в Європі, Північній Америці та Азії порівняно з відповідним періодом 2022 року, а загальне глобальне виробництво електроенергії на гідроенергетики зараз на 3% нижче середнього показника за 2019-21 роки. Зменшення поставок гідроелектроенергії, яка не викидає викидів, у цих регіонах означає, що комунальні підприємства все частіше використовують інші джерела диспетчеризації, але більш забруднюючі, такі як вугілля та природний газ, щоб задовольнити попит на електроенергію.
Тривожно те, що Північна Америка, зокрема Сполучені Штати, є найбільш постраждалим регіоном у світі. Посушливіші за звичайні умови в Арізоні, Неваді, Вашингтоні та Колорадо – усіх ключових гідротехнічних штатах – призвели до катастрофічного падіння виробництва гідроелектроенергії в країні на 17%. Мексика не набагато краща, її виробництво впало приблизно на 15%.
У решті країн Латинської Америки справи набагато кращі: Бразилія, третій за величиною виробник гідроенергетики у світі, зафіксувала зростання виробництва на 3,4%, тоді як Колумбія зазнає зростання приблизно на 10%.
Гідроенергетична криза не оминула Азію — глобальну гідроенергетику, на яку припадає ~43% виробництва. Китай – найбільший виробник на континенті, на який припадає 30% світових потужностей – зафіксував тривожне падіння виробництва на 7,2% цього року, тоді як в Індії, другому за величиною виробнику, виробництво впало на 5%. У В’єтнамі, дев’ятому за величиною світовому виробнику гідроенергетики, який зараз страждає від потужної спеки, виробництво впало на 10,5%.
Глобальна енергетична криза, викликана війною Росії проти України, викликала вугільну «весну» в Європі.
Ключовим результатом кліматичного саміту COP26 стало те, що десятки країн пообіцяли припинити вирубку лісів, обмежити викиди CO2 і метану, а також припинити державні інвестиції у вугільну енергетику. Зокрема, щодо вугілля, загалом 46 країн підписали заяву про перехід від Глобального вугілля до чистої електроенергії, пообіцявши «прискорити перехід від виробництва електроенергії без використання вугілля» та «припинити видачу нових дозволів для нових проектів виробництва електроенергії з використанням вугілля без використання вугілля».
Але менше ніж через рік усі ці обіцянки пішли нанівець, і десятки країн намагалися відновити виробництво енергії на основі вугілля після того, як українська криза спровокувала глобальну енергетичну кризу.
Відповідно до звіту Observer Research Foundation, перебої з енергопостачанням, спричинені війною Росії проти України, призвели до того, що ціни на СПГ ще більше зросли, залишивши вугілля єдиним варіантом диспетчеризації та доступної електроенергії в більшій частині Європи, включаючи жорсткі ринки Західної Європи та Північної Америки. які мають чітку політику поступової відмови від вугілля.
За даними Washington Post, у Німеччині почали ремонтувати вугільні шахти та електростанції, які закрили 10 років тому, що спостерігачі галузі назвали «весною» для німецьких вугільних електростанцій. Це великий поворот, враховуючи, що мета Німеччини полягала в тому, щоб до 2038 року відмовитися від усієї електроенергії, виробленої з вугілля.
Інші європейські країни, такі як Австрія, Польща, Нідерланди та Греція, також почали перезапуск вугільних електростанцій. Тим часом Єврокомісія вже дала прощення країнам, які замінюють російський газ вугіллям і внаслідок цього виробляють більші викиди.
Енергетична криза змушує багато країн переглянути свої енергетичні стратегії. Велика Британія вирішила скасувати мораторій на видобуток сланцевого газу в 2019 році, оскільки країна прагне збільшити внутрішні енергетичні ресурси та допомогти домогосподарствам і підприємствам, які борються з оплатою різких рахунків за електроенергію. Тим часом Японія оголосила про значний поворот у своїй енергетичній політиці після того, як азіатська країна прийняла нову політику, яка заохочує більш широке використання ядерної енергії, фактично завершивши 11-річну заборону та поетапне згортання, які були спровоковані катастрофою на Фукусімі.
Згідно з новою політикою, Японія максимізує використання існуючих ядерних реакторів, перезапускаючи якомога більше, продовжуючи термін експлуатації старих реакторів понад 60-річний ліміт, а також розробляючи реактори наступного покоління на їх заміну. Запропонований закон означає повну відміну заходів ядерної безпеки, які країна вжила після потужного цунамі, яке спричинило розплавлення трьох із шести реакторів. Побоюючись негативної реакції громадськості, уряд Японії відмовився від будівництва нових реакторів або заміни застарілих.