Вугілля панувало в 1800-х роках, виступаючи двигуном нової індустріальної ери. Від пароплавів, що підкорювали моря, до локомотивів, що перетинали континенти, це стало приводом для транспортної революції. Це джерело енергії «темного сатанинського млина» також дозволяло будувати високі залізні мости та забезпечувало бум текстильної промисловості. Вугілля стало символом винахідливості людства, його здатності підпорядковувати силу природи своїй волі та рухати економічний прогрес.
Незважаючи на зростання кількості більш чистих джерел енергії, використання вугілля залишається значним. Світовий попит досяг рекордного рівня у 2022 році через відмову від природного газу після вторгнення Росії в Україну. У той час як у США та ЄС у 2023 році споживання вугілля скоротилося, Китай та Індія продовжували більше покладатися на вугілля, споживання зросло на 8%. Ця тенденція відображена у виробництві електроенергії, де Міжнародне енергетичне агентство повідомляє про незначне зростання вугільної електроенергії у 2023 році.
Китай домінує на світовому ринку вугілля, споживаючи більше половини всього вугілля, що використовується в усьому світі в 2022 році. Це в основному зумовлено його залежністю від вугільних електростанцій. Незважаючи на різке зростання виробництва вугільної електроенергії в Китаї в 2023 році, Міжнародне енергетичне агентство (МЕА) вважає, що це тимчасово. Такі фактори, як брак гідроенергії через посуху та економічний сплеск після пандемії, ймовірно, спричинили збільшення. МЕА прогнозує, що залежність Китаю від вугілля у виробництві електроенергії фактично зменшиться на 6% до 2026 року, оскільки відновлювані джерела енергії набирають обертів.
Незважаючи на прогнози МЕА про спад, майбутній енергетичний ландшафт Китаю може бути іншим. Китайський уряд надає пріоритет гарантованому доступу до енергії (енергетичній безпеці) у ці часи глобальної невизначеності. Крім того, їх поточна енергомережа недостатньо обладнана для роботи з мінливістю відновлюваних джерел, таких як сонце та вітер. Це свідчить про те, що перехід Китаю від вугілля може бути повільнішим і складнішим, ніж очікувалося.
Енергія майбутнього Китаю: чому вугілля залишається головним
Китай інвестує значні кошти у вугільну енергетику. З 2022 року вони схвалили понад 100 гігават (ГВт) нових вугільних електростанцій, на яких триває значне будівництво. За даними дослідницького центру США, це зростання вугільної інфраструктури становить понад 95% світового розвитку вугільних електростанцій. Однак Міжнародне енергетичне агентство (МЕА) прогнозує зниження споживання вугілля, починаючи з 2024 року. Вони попереджають, що таке швидке будівництво вугільної електростанції може перешкодити майбутнім зусиллям зі скорочення викидів. Цікаво, що звіт МЕА, здається, не звертає уваги на важливість вугілля для енергетичної незалежності Китаю, головного пріоритету для уряду.
За словами Крістофера де Вера Волкера, експерта з енергетичних послуг компанії Carbon Tracker, Китай надає перш за все енергетичну незалежність. Він пояснює, що енергетичні рішення Китаю обумовлені прагненням до «енергетичного суверенітету», що означає повний контроль над власними джерелами енергії, особливо в світі, який стикається з політичною та економічною невизначеністю.
Представник Китаю з питань клімату Се Чженьхуа минулого року визнав, що занепокоєння щодо забезпечення власних джерел енергії робить швидкий відхід від викопного палива непрактичним. Ця обережність, ймовірно, пов’язана з досвідом Китаю, який мав серйозний дефіцит вугілля та електроенергії у 2021 році. За словами Крістофера де Вере Вокера, енергетична незалежність і стабільна енергетична мережа залишаються головними пріоритетами для китайського уряду. Ці пріоритети свідчать про те, що перехід Китаю до відновлюваної енергетики може відбуватися повільніше, ніж прогнозує Міжнародне енергетичне агентство.
Відновлюваних джерел недостатньо
У звіті уряду Китаю зазначено, що посуха охопила південний захід Китаю з зими 2022 року до весни 2023 року. Відсутність дощу та високі температури значно вплинули на глобальне виробництво гідроенергії, спричинивши падіння на 8,5% до червня 2023 року. Група дослідження клімату Ember вважає це повчальна історія. Вони попереджають, що зменшення використання гідроенергії через погодні умови може уповільнити загальний перехід до відновлюваних джерел енергії.
За даними МЕА, щоб компенсувати падіння гідроенергетики, вугільні станції збільшили виробництво на 190 мільйонів тонн. Вони прогнозують, що гідроенергетика незабаром відновиться, що призведе до зниження споживання вугілля, починаючи з 2024 року. Однак, навіть з урахуванням очікуваного збільшення потужностей гідроенергетики до 2035 року, такі аналітики, як Де Вер Уокер, вважають, що це не суттєво заперечить домінування вугілля. Хоча гідроенергетика зростатиме, вона навряд чи незабаром замінить вугілля як основне джерело енергії Китаю.
Швидкий відхід від вугілля залежить від гнучкої та скоординованої енергомережі, якої Китаю зараз бракує. За словами де Вере Волкера, єдиний національний оператор мережі був би набагато ефективнішим. Однак мережа Китаю фрагментована і керується регіонально. Це означає, що енергію не можна легко розподілити між регіонами. Наприклад, якщо в регіоні спостерігається сплеск гідроенергетики, інший регіон може все ще сильно покладатися на вугілля просто тому, що вони не можуть легко отримати надлишок чистої енергії. Ця регіональна структура створює неефективність, яка уповільнює перехід від вугілля.
Навіть якщо гідроенергетика повернеться, фрагментована мережа Китаю може перешкодити їй справді замінити вугілля. Їх поточна система намагається ефективно розподілити владу між регіонами. Щоб вирішити цю проблему, Китай розвиває національний ринок торгівлі електроенергією. Це дозволить швидше коригувати ціни на основі попиту та пропозиції в реальному часі, покращуючи координацію між регіонами. Проте вугільні станції, ймовірно, залишаться в експлуатації як надійна резервна копія під час пікового споживання електроенергії.
Однак Крістофер де Вер Вокер застерігає від недооцінки прогресу Китаю у відновлюваній енергетиці. Він підкреслює, що китайська політика надає пріоритет чистішому повітрю, що може стимулювати подальший розвиток відновлюваних технологій.
Віддаючи пріоритет стабільності своєї енергетичної мережі з вугіллям і природним газом, Китай визнає потребу в інших технологіях. Ці додаткові опції допоможуть збалансувати подальшу залежність від вугілля та газу.
Сектор відновлюваних джерел енергії в Китаї спостерігає значне зростання, згідно зі звітом Ради з електроенергетики Китаю, прогнозується, що до кінця 2024 року сукупна потужність сонячних і вітряних установок досягне 1,3 терават (ТВт). Однак аналітик Крістофер де Вер Уокер залишається обережним. Він вважає, що цього розширення може бути недостатньо для повної заміни вугілля, особливо враховуючи потреби в енергії для цілей опалення.
De Vere Walker висвітлює ще одну проблему – опалення. Багато китайських міст покладаються на вугілля для опалення, а деякі навіть використовують тепло, яке виробляється як побічний продукт роботи вугільних електростанцій. Перехід на чисту енергію для опалення вимагатиме значного збільшення виробництва відновлюваної енергії. Крім того, нинішньої електромережі Китаю буде недостатньо для роботи з усіма цими новими відновлюваними джерелами енергії, що вимагає значного розширення мережі.
Міжнародне енергетичне агентство (МЕА) прогнозує, що використання вугілля в Китаї досягне піку в 2024 році, а потім впаде до 2,8 мільярда тонн до 2026 року. Однак китайський уряд надає пріоритет енергетичній безпеці, і це ставить під сумнів прогноз. Вони продовжують затверджувати нові вугільні електростанції, і регіональні оператори мереж, зосереджені на стабільності, ймовірно, продовжуватимуть їх використовувати. Незважаючи на те, що Китай досягає успіхів у відновлюваних джерелах енергії, його потужності все ще нижчі, ніж вугілля. Навіть за умови подальшого зростання відновлюваної енергетики неефективність поточної електромережі може уповільнити зниження використання вугілля.
Перехід Китаю від вугілля залежить від позитивних факторів, за словами Крістофера де Вер Уокера. Це можуть бути екологічні проблеми, як-от забруднення повітря та зміна клімату, або економічні фактори, як-от контроль над коливаннями цін на викопне паливо. Жорстке регулювання та ринок, який стимулює інвестиції в електромережі, мають вирішальне значення. Де Вер Уокер стверджує, що надійна мережа необхідна для плавної інтеграції відновлюваних джерел енергії. Поки Китай не подолає свої обмеження на електромережі, вугілля, ймовірно, залишатиметься головним джерелом виробництва електроенергії, оскільки надійний доступ до енергії залишається головним пріоритетом для уряду.
