Електростанція Tuticorin, розташована на солончаках на півдні Індії, є прикладом серйозної проблеми для економіки Індії, що швидко зростає: забезпечення надійної енергії для її величезного населення в 1,4 мільярда людей.
Електростанція Тутікорін, величезна вугільна установка на півдні Індії, висвітлює дилему для країни. Завод, який спочатку планувалося закрити через його вік і нездатність відповідати новим стандартам викидів, продовжує працювати на повну потужність. Ця постійна залежність від застарілого об’єкта, спалювання вугілля, яке транспортується на великі відстані, збільшує загальний вуглецевий слід Індії.
Попит на електроенергію в Індії різко зростає через зростання доходів, підвищення температури та збільшення використання кондиціонерів. Це швидке зростання напружило енергомережу країни. Незважаючи на обіцянку прем’єр-міністра Моді розширити використання відновлюваних джерел енергії, таких як сонце та вітер, його адміністрація не змогла задовольнити попит, що призвело до несподіваної відстрочки для неефективних вугільних електростанцій, таких як Тутікорін.
Нещодавні рішення прем'єр-міністра Моді затвердити нові вугільні електростанції та продовжити термін служби існуючих викликали занепокоєння. Такий підхід ставить Індію в протиріччя з її союзниками, які віддають пріоритет чистішим джерелам енергії для боротьби зі зміною клімату. Крім того, це викликає сумніви щодо зобов’язань Індії зменшити забруднення повітря та значні викиди парникових газів.
Енергетичний вибір Індії значно вплине на глобальний перехід від вугілля. Враховуючи, що Китай, нинішній найбільший споживач, який, ймовірно, досягне піку попиту в 2022 році, Міжнародне енергетичне агентство припускає, що зростаюча економіка Індії та Південно-Східної Азії стане ключовим фактором майбутнього використання вугілля.
Ашвіні К. Суейн, експерт із питань клімату в дослідницькому центрі Sustainable Futures Collaborative, припускає, що Індія надсилає чітке повідомлення: хоча вони підтримують глобальні кліматичні дії, внутрішні потреби країни зрештою будуть на першому місці.
Зусилля зв’язатися з міністерством енергетики Індії та Tamil Nadu Generation and Distribution Corp., оператором заводу Tuticorin, для отримання коментаря були безуспішними.
Індія стикається з проблемами забезпечення надійної та доступної електроенергії. Велика вугільна та енергетична криза вразила країну в жовтні 2021 року, що збіглося з відновленням її економіки після пандемії. Роки стагнації попиту призвели до повільного зростання потужностей у видобутку, транспортуванні та виробництві електроенергії.
Зусилля Індії подолати вугільну та енергетичну кризу 2021 року виявилися тимчасовими. Наступного літа спостерігався сплеск попиту на енергію, що призвело до найгіршого дефіциту електроенергії за останні вісім років. У той час як ситуація в країні покращилася в 2023 році, Махараштра, ключовий промисловий штат, зіткнувся з критичним 10% піковим дефіцитом електроенергії в серпні, що підкреслює поточні проблеми.
Початкове відновлення Індії після вугільної та енергетичної кризи 2021 року виявилося недовгим. Наступного літа спостерігався рекордний попит на енергію, що призвело до найгіршого дефіциту електроенергії за вісім років. У той час як ситуація в країні покращилася в 2023 році, Махараштра, життєво важливий індустріальний штат, зазнав пікового дефіциту електроенергії на 10% у серпні, що підкреслює постійні проблеми із забезпеченням надійного електропостачання.
Реакція Індії на дефіцит електроенергії зневірилася очікуванням переходу на зелену енергетику. Замість того, щоб прискорити використання відновлюваних джерел енергії, уряд надав пріоритету збільшенню видобутку вугілля, призупинив плани виведення з експлуатації старих електростанцій і навіть підвищив цілі щодо виробництва електроенергії на вугіллі. Крім того, вони успішно лобіювали на міжнародних форумах уникнення обмежень на викопне паливо.
Пракаш Тіварі, колишній директор найбільшого в Індії виробника електроенергії NTPC Ltd., наголошує на важливості використання доступних ресурсів. Його заява: «Як країна, ми повинні використовувати свою силу, а вугілля — це наша сила», відображає нинішню увагу Індії до використання існуючих запасів вугілля для задоволення потреб в енергії.
Широке впровадження альтернатив відновлюваної енергії стикається з перешкодами через фінансові, політичні міркування та міркування безпеки.
Незважаючи на те, що Індія зосереджена на вугіллі, відновлювана енергетика набуває певної популярності. Неподалік від Тутікоріна сонячна електростанція та навколишні вітрові електростанції, якими керує Ayana Renewable Power, демонструють потенціал відновлюваних джерел енергії з рішеннями для зберігання енергії, особливо для промислових користувачів. Однак ця тенденція все ще перебуває на початковій стадії. У 2023 році сонячна енергія склала лише 6% виробництва електроенергії в Індії (на основі розрахунків Bloomberg із використанням даних міністерства енергетики), що підкреслює домінування вугілля в поточному енергетичному балансі країни.
NLC India Ltd., ще один державний виробник електроенергії, надає пріоритет викопному паливу. За словами голови M. Prasanna Kumar, вони виділяють більш ніж удвічі більше інвестицій для розширення виробництва електроенергії та видобутку на основі вугілля та бурого вугілля порівняно з проектами відновлюваної енергетики.
Природний газ, рекламований як чистіша альтернатива вугіллю, стикається з проблемами в Індії. Незважаючи на сприяння промисловості, майже 25 гігават газових потужностей роками не використовуються. Дешевше вугілля та відсутність легкодоступного, доступного за ціною внутрішнього газу ускладнюють конкурентоспроможність природного газу на економічно чутливому енергетичному ринку Індії, навіть з імпортним скрапленим природним газом.
Розширення гідроенергетики в Індії стикається з екологічними та соціальними перешкодами. Хоча Гімалаї пропонують потенціал для будівництва дамб, у регіоні часті екстремальні погодні явища. Це викликає занепокоєння щодо безпеки та підживлює місцеву опозицію, що призводить до затримок проекту та зростання витрат, що зрештою робить багато гідроенергетичних проектів нежиттєздатними.
Атомна енергетика, яка в інших країнах вважається варіантом з низьким рівнем викидів, не набула значного поширення в Індії. Незважаючи на глобальне відродження, ядерна програма Індії страждає від повільного прогресу та тривалих проблем щодо безпеки. Закон країни про ядерну відповідальність, який притягує постачальників до відповідальності за аварії, не заохочує до участі. Крім того, громадська пам’ять про газову катастрофу в Бхопалі в 1984 році підживлює занепокоєння щодо ядерної безпеки.
Ядерна експансія Індії стикається з місцевим опором. Атомна електростанція Куданкулам, розташована приблизно в 90 милях на південь від Тутікоріна, планується значне розширення, є прикладом цього. Мілдред, 52-річна жителька сусіднього села Ідінтакараї, стала відомим голосом проти проекту. Вона активно подорожує країною, підвищуючи обізнаність про ризики атомної енергетики.
Нещодавно один активіст показав рукою в бік сусідніх вітрових турбін, запитуючи, чому відновлювана енергія не може бути основним джерелом енергії.
Індія здійснила ядерну експансію через міжнародну співпрацю. У 2008 році угода зі США відкрила двері для нових ядерних проектів. Угоди також були підписані з іноземними постачальниками реакторів, такими як General Electric-Hitachi, Westinghouse Electric і Areva SA (пізніше передані Electricite de France). Однак закон про сувору відповідальність в Індії перешкодив деяким компаніям, таким як GE-Hitachi, брати участь.
Колись плани на заході Махараштри передбачали будівництво величезної атомної електростанції. Цей об’єкт, передбачений поблизу мангових садів Альфонсо, був би найбільшим у світі з потужністю 9,6 гігават.
Місцева опозиція придбанню землі зупинила проект. Кіран Діксіт, колишній виконавчий директор державної компанії Nuclear Power Corp. of India Ltd., зіткнувся з опором жителів, які не бажали продавати свою землю для запланованої АЕС.
Місцеві жителі спочатку чинили опір придбанню землі через занепокоєння щодо низької компенсації та потенційного впливу на їхні засоби до існування, включаючи рибальство та вирощування манго. За словами колишнього виконавчого директора Кірана Діксіта, державна компанія Nuclear Power Corp. of India Ltd. вирішила деякі з цих проблем, зрештою придбавши землю. Однак проект Джайтапур залишається в основному в глухому куті, оскільки тривають переговори щодо остаточних умов угоди.
